Мочекислый диатез. Симптомы у женщин, мужчин, что это такое, фото, диета, лечение почек, народные средства, препараты, травы
Обновлено: 17.05.2024
Сольовий діатез - це патологія нирок, за якої спостерігається скупчення солей у цьому парному органі. Захворювання характеризується утворенням уратів, карбонатів, фосфатів, оксалатів, також можуть бути присутні інші сполуки. Це пов'язано з порушеннями обмінних процесів в організмі, що призводить до кристалізації цих речовин у нирках. Дане захворювання стає причиною утворення піску і каменів. Також воно може призвести до порушення функції нирок і до їх структурних змін.
До сольового діатезу схильні люди в будь-якому віці. Найчастіше він зустрічається у чоловіків, а 70-90% усіх випадків захворювання пов'язані з порушеннями кальцієвого обміну в організмі.
Причини виникнення сольового діатезу і фактори ризику
До факторів ризику відносяться люди зі спадковою схильністю до сольового діатезу. Вона обумовлена ферментопатією і функціональними порушеннями в роботі організму. Однією з причин, що не залежать від пацієнта, є патології сечовивідних шляхів. Кристалоутворювання в цьому випадку обумовлено порушеннями нормального відтоку урини. Сольовий діатез проявляється у пацієнтів, які страждають на хронічні запальні урологічні захворювання, а також мають спадковий пієлонефрит. Патології шлунково-кишкового тракту теж можуть спровокувати появу симптомів хвороби.
Нерідко патологічний стан є набутим. Його викликає неправильне харчування і порушення питного режиму. Передумовою до появи сольового діатезу є дефіцит однієї з форм вітаміну B6 - піридоксину, а також порушення обміну речовин. Захворювання може розвиватися у людей, які зловживають алкоголем. Сечокислий діатез викликає гіпервітаміноз, за якого надлишок деяких речовин кристалізується в урині. До решти причин захворювання відносять перенесені інфекційні захворювання та операції на кишечнику.
До сольового діатезу можуть призвести харчові звички людини. З цієї точки зору небезпеку становить захоплення шоколадом, шпинатом, томатами, кавою. Це може призводити до утворення оксалатів. Поява уратів у сечі пов'язана зі зловживанням алкоголем, а також з подагрою, іонізуючим опроміненням і лікарською нефропатією. Солі фосфатів частіше зустрічаються у вегетаріанців і людей, які харчуються переважно рослинною їжею, вживають натуральні нерозбавлені соки. Їхнє вироблення стимулюють порушення в роботі центральної нервової системи, надмірна кількість вітаміну D в організмі, інфекції, захворювання щитовидної залози.
Додаткову групу ризику становлять люди, які проживають у жаркому кліматі, а також ті, хто вживає мало рідини.
Симптоми сольового діатезу - на що варто вчасно звернути увагу
Хвороба часто може протікати безсимптомно. Виявити її в такому випадку можна лише за допомогою лабораторних досліджень. До основних ознак сольового діатезу відносять прискорене сечовипускання і біль у районі поперекового відділу. Пацієнт може скаржитися на болі й різі в області уретри, а також на печіння після сечовипускання. У нього можуть відзначати біль в області нирок. При сольовому діатезі часто підвищується температура тіла до субфебрильної. Під час загострення захворювання вона може ставати високою. Визначити наявність сольового діатезу можна за кольором сечі - вона стає темнішою, ніж зазвичай, у ній можуть бути присутніми включення крові й осад. Сеча може мати специфічний різкий запах. У пацієнта всі ці симптоми проявляються на тлі підвищеної стомлюваності й слабкості.
Перераховані ознаки можуть посилюватися залежно від зміни харчування. Хворобливі відчуття провокує вживання алкоголю, фізична активність. Якщо захворювання було запущено, наступним етапом стає розвиток сечокам'яної хвороби з наступним пошкодженням нефронів. Скупчення солей нерідко викликає у пацієнта ниркову кольку з болями різної інтенсивності. Також захворювання провокує розвиток хронічної інфекції сечовивідних шляхів. До сольового діатезу може приєднатися енурез, уретрит, цистит, пієлонефрит.
Діагностика сольового діатезу в медичній установі
Для діагностики захворювання необхідно провести лабораторні дослідження сечі та крові. Ключовими критеріями оцінки є наявність кристалів у сечі та зниження її антикристалоутворюючих властивостей, виявлення білка. Щоб поставити діагноз, фахівець може направити пацієнта на УЗД нирок і сечового міхура. Додатково лікарю буває необхідно отримати результати біохімічних тестів, а також рентген органів малого таза.
Профілактика сольового діатезу у груп ризику
Щоб уникнути утворення солей у нирках, експерти рекомендують дотримуватися збалансованого раціону, а також вчасно займатися лікуванням захворювань, які можуть стати причиною сольового діатезу. При схильності до утворення конкрементів необхідно виключити продукти з надлишком нутрієнтів, а також каву, алкоголь, міцний чай. Обмежують вживання білка. Основою для боротьби з відкладеннями стає прийом потрібної кількості води на добу і регулярне обстеження у фахівця. У профілактичних цілях лікар може порадити прийом рослинних діуретиків і мінеральної води.
Лікування сольового діатезу медикаментами
Лікування сольового діатезу полягає у нормалізації обмінних процесів в організмі. Для цього фахівець призначає дієту і рекомендує оптимальний для пацієнта режим дня. Серед ліків від сольового діатезу виділяють діуретики, протизапальні, спазмолітичні й болезаспокійливі засоби, антибіотики широкого спектра дії, вітамін B6, комплекс потрібних пацієнтові мінералів, загальнозміцнювальні засоби. Самолікування захворювання неприпустимо, оскільки вживати таблетки від сольового діатезу потрібно відповідно до точних рекомендацій лікаря.
Увага! Дана інформація носить виключно інформаційний характер! При появі перших симптомів, необхідно негайно звернутися за консультацією до фахівця. Не варто займатися самолікуванням, тому що це небезпечно для вашого здоров'я. Наш сайт zdravica.ua не несе відповідальності за ті наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання інформації, наданої на сторінці. НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я!
Мочекислый диатез не является самостоятельным заболеванием. Это пограничное состояние, которое проявляется накоплением в организме мочевой кислоты. Одним из главных его симптомов является выделение с мочой уратов - солей мочевой кислоты.
Одной из форм мочекислого диатеза является подагра. Эта болезнь развивается по причине уменьшения выделения почками мочевой кислоты, которая превращается в ураты и накапливается в тканях организма. Подагра поражает преимущественно людей зрелого возраста. У мужчин болезнь может развиваться после сорока лет, у женщин - после менопаузы.
Большую роль в комплексном лечении больных с мочекислым диатезом играет санаторно-курортное лечение. Однако к назначению минеральных вод надо относиться осторожно, так как чрезмерное их употребление может ухудшить течение заболевания.
При мочекислом диатезе больным рекомендуют курорты с щелочными минеральными водами. В основе лечения лежит ограничение мясной и рыбной пищи, делающих реакцию мочи кислой («окисляющей» мочу). Показано питье щелочных гидрокарбонатно-натриевых минеральных вод, которые «ощелачивают» мочу.
Наличие воспалительного процесса в мочевыводящих путях при уратурии создает условия для выпадения уратовых камней и возникновения почечнокаменной болезни. Почечные колики отмечаются не только при наличии камней в мочеточнике, но и при раздражении слизистой кристаллами мочевой кислоты.
Задачей бальнеотерапии больных с мочекислым диатезом является воздействие физическими факторами на обменные процессы, и на минеральный обмен в частности. Рекомендуются соляные, морские, йодобромные, сероводородные и радоновые ванны.
Дифференцированный выбор процедур осуществляется с учетом сопутствующих заболеваний.
Питьевое применение гидрокарбонатно-натриевых и сульфатно-натриевых вод способствует выведению мочевой кислоты с мочой при повышении мочеотделения и ощелачивания мочи. Усиление диуреза (выделения мочи) вызывают воды малой концентраций, потребляемые в дозах до 1 л в день. Воды оказывают ощелачивающее действие и вызывают более или менее значительный сдвиг реакции мочи в сторону щелочной.
— Больной, в вашем мочевом пузыре камни, а в почках — песок!
— Доктор, скажите, где у меня цемент — и я начну строить дачу!
Эта грустная шутка актуальна на всех этапах развития человечества.
Смеясь над заболеванием, люди скрывали свой страх…
Изучением причин, симптомов и лечением уролитиаза занимались многие знаменитые врачи. Сведения об этом заболевании есть в трудах Гиппократа, Галена, Цельса, Авиценны. Гален связывал камнеобразование с расой, климатом, диетой, употреблением алкоголя, ревматизмом, составом питьевой воды. Он же выделял нагноение почек как осложнение при МКБ. Авиценна обуславливал камнеобразование особенностями питания и нарушением оттока мочи.
В наше время МКБ занимает одно из ведущих мест среди заболеваний в урологической практике. Ежегодная заболеваемость взрослого населения этой патологией в мире составляет около 5%. Еще чаще отмечают кристаллурию (избыточное выделение камнеобразующих веществ с мочой).
МКБ занимает второе место в структуре заболеваемости почек и мочевыводящих путей, третье — в структуре причин смерти пациентов урологического профиля, четвертое — среди причин инвалидности вследствие урологической патологии (Возианов А.Ф., 1998 г.). Наиболее часто такие заболевания диагностируют у людей трудоспособного возраста (20-50 лет). Соотношение мужчин и женщин — 1,2:1,3. Отмечено, что правая почка подвержена поражению чаще, чем левая.
Для лечения используется несколько методик: конкремент (камень) можно удалить оперативным путем, но любая операция — это инвазивное вмешательство (разрез почечной ткани), которое сопровождается серьезным риском для здоровья пациента. Более щадящая методика — разрушение камня ультразвуком с помощью эндоскопических методик (контактная литотрипсия). Наиболее современный метод дробления конкремента — ударно-волновая (бесконтактная) литотрипсия. К сожалению, ни одна из них не может гарантировать отсутствия рецидива заболевания — повторное камнеобразование отмечают у 20-25% пациентов (Дзюрак В.С., 2004 г.).
Поэтому, наряду со специальной диетой, важнейшим методом лечения и профилактики рецидивов МКБ является терапия современными фитопрепаратами. Ярким представителем этой группы является комплексный растительный препарат производства Житомирской фармацевтической фабрики «Вишфа» — УРОХОЛ, который прекрасно сочетает многовековые традиции народной медицины и прогрессивные технологии производства лекарственных средств.
В состав УРОХОЛА входит 10 натуральных растительных компонентов: плоды моркови дикой, листья ортосифона (почечного чая), трава спорыша (горца птичьего), кукурузные рыльца, цветы бузины черной, трава хвоща полевого, шишки хмеля, березовые почки, трава зверобоя, листья мяты перечной.
Каждое из 10 лекарственных растений обладает несколькими эффектами, сочетание которых позволяет осуществить 10 уверенных шагов к победе над заболеванием:
1. Вначале, необходимо растворить камни и песок в почках, мочевом и желчном пузырях. Издавна в народной медицине для этого применялись морковь дикая, спорыш, кукурузные рыльца.
2. Важно повысить свертываемость крови, уменьшить кровоточивость, которые неизбежно возникают при прохождении камней и песка. С этой задачей отлично справляются хвощ полевой, кукурузные рыльца, спорыш.
3. Спазмолитическое действие — обязательное условие эффективного лечения. При этом уменьшается выраженность боли и улучшается отхождение растворенных камней и песка.
Чтобы достичь такого эффекта используют зверобой, морковь дикую, мяту.
4. Мочегонное действие с первых суток применения и, соответственно, выведение растворенных конкрементов обеспечивают хвощ полевой, березовые почки, ортосифон (почечный чай).
5. Некоторые компоненты УРОХОЛА (ортосифон (почечный чай), морковь дикая) обеспечивают выведение мочевой кислоты, мочевины, хлоридов, что позволяет применять препарат в комплексном лечении мочекислого диатеза.
6. Известно, что многие заболевания почек сопровождаются появлением отеков, повышением артериального давления. Для коррекции этих нарушений используют ортосифон (почечный чай), березовые почки, хвощ полевой.
7. Благодаря целебным свойствам бузины черной достигается снижение уровня общей интоксикации организма, улучшение общего самочувствия пациента.
8. Противовоспалительный эффект обеспечивают морковь дикая, зверобой, спорыш. Именно поэтому УРОХОЛ эффективен также при воспалительных заболеваниях мочевыводящих путей.
9. Анальгезирующий, успокаивающий эффект достигается при помощи мяты перечной, шишек хмеля, зверобоя.
10. Оригинальная комбинация взаимодополняющих компонентов, входящих в состав УРОХОЛА, позволяет обеспечить не только лечение МКБ, но и профилактику рецидивов заболевания.
Показания к применению УРОХОЛА:
- мочекаменная болезнь на начальных этапах — это позволяет избежать прогрессирования заболевания и хирургического вмешательства; в сочетании с оперативными методами лечения и литотрипсией — для скорейшего отхождения осколков раздробленных камней; после применения вышеперечисленных методов для профилактики рецидивов камнеобразования; в случаях, когда оперативные методы лечения противопоказаны;
- комплексное лечение солевых диатезов, острые и подострые калькулезные холециститы и пиелонефриты, дискинезия желчевыводящих путей (в составе комплексной терапии).
Хороший первостольник всегда хочет быть уверенным в том, что лекарственное средство, которое он рекомендует пациенту, является не только эффективным и безопасным, но и приятным на вкус, удобным в применении. Создатели УРОХОЛА приняли во внимание все пожелания работников аптек и потребителей. Препарат обладает приятным вкусом и ароматом трав, а для применения достаточно растворить 10-20 капель в небольшом количестве воды.
По материалам, предоставленным «Житомирской фармацевтической фабрикой»
Читайте также: